СТАРІННЯ — СКАСУВАЄТЬСЯ

У попередньому номері «Косметолога» (№ 6, 2014 р.) ми почали говорити про можливості сучасної естетичної остеопатії. Про те, що таке старіння, яке поступово, але невблаганно приходить, виявляючи себе відразу на всіх рівнях: генетичному, молекулярному, клітинному, тканинному. І все ж, як бути нам, тим, хто живе нині й не бажає старіти, точніше — дряхліти, уже сьогодні? Як практично загальмувати цей процес? Відійдемо від звичного формату «прямого впливу» на ознаки старіння й звернімося до опосередкованого впливу на… душу.

У людини можна виокремити три компоненти віку:

• хронологічний — той, що зазначений у паспорті;
• біологічний — визначається лабораторним і фізіологічним вимірюванням біомаркерів старіння;
• психологічний — залежить від вашого погляду на навколишній світ і вашого ставлення до нього. Вважають, що психологічний вік значно більше відповідає біологічному, ніж хронологічному. Якщо ви відчуваєте, що з віком життя у вас стабілізується або навіть поліпшується — фізично, емоційно, духовно й соціально, — тоді й старіння відбуватиметься прихильно, уповільнено.

Добре відомі такі біологічні маркери старіння: артеріальний тиск, щільність кісток, стабільність підтримання температури тіла, показники основного обміну, імунний статус, толерантність до глюкози, маса й сила м’язів, товщина шкіри та кількість її зморшок, а також рівень статевих гормонів.

Якщо людина хоче уповільнити або навіть повернути назад ці та інші біомаркери старіння, їй допоможуть такі техніки.

Потрібно:

• змінити своє ставлення до часу, припинити жити в поспіху;
• висипатися;
• їсти поживну, свіжу їжу;
• приймати щодня щонайменше дві таблетки полівітамінів і мінералів;
• практикувати розслаблювальні вправи (йога, тай-чи);
• регулярно займатися фізично, робити масаж;
• прибрати з життя токсини: токсичну їжу, «токсичні» емоції, «токсичні» стосунки; уникати «токсичного» оточення й неприємних взаємин;
• гнучко ставитися до неминучих життєвих труднощів і неприємностей;
• дивитися на так звані «проблеми» як на нові можливості;
• підтримувати стосунки любові та поваги з рідними й близькими;
• якомога довше зберігати цікавість до всього нового, інтерес до навчання, більше часу проводити з дітьми.

І завжди пам’ятати, що люди старіють не від числа прожитих років. Ми старіємо від того, що забуваємо наші ідеали й устремління. Якщо роки залишають зморшки на шкірі, то втрата сенсу й мети швидко зморщує душу.
Розгляньмо одне з найглобальніших питань — сенс життя. Багато хто може відповісти: у чому сенс життя? Чи зможете відповісти ви? Адже це стратегія, шлях, стрижень життя. Є цей стрижень — життя триває; немає — людина будь-якої миті може піти.

Якщо сенс життя не було визначено раніше, особливо важливо замислитися над ним у зрілому віці. Якщо в молодості ще можна «проскочити» життям у натовпі без усякого сенсу, живучи як усі, то в поважні роки люди не хочуть «старіти як усі» й намагаються всіляко подовжити життя. Заглибившись у сенс, можна побачити те, що не дуже радує, зрозуміти причини й підкоригувати сенс і саме життя. Час, як правило, на це дається. Тільки часто сенс — і, відповідно, саме життя — має не найкращу якість, і людина незадоволена такою долею. А хто винен? Адже саме вона цей сенс і заклала…

Сенс життя не даний, не заданий — його треба знайти, утвердити й довести, якщо хочете, щоб він був. Вища сходинка любові до життя — полюбити саме життя. Тим самим ми стверджуємо себе як людей, гідних безсмертя. Пошук сенсу життя — це пошук безсмертя. Таке розуміння сенсу визначає інший психічний стан і молодший психологічний вік. Визначившись із сенсом життя, інакше бачиш розв’язання багатьох завдань: розумієш необхідність інтенсивного розвитку особистості, прагнення до самовдосконалення й самореалізації — незалежно від хронологічного віку.

Існує безліч психофізичних і духовних методик, що дозволяють позбутися хвороб, налагодити роботу органів і систем, підтримувати їх у здоровому стані і навіть омолодити тіло — тим самим подовжити фізичне життя у багато разів. Відомо чимало дивовижних прикладів розкриття можливостей людини. Усі дороги відкриті.

Ці знання потрібно засвоїти й узяти курс на здоровий спосіб життя, на психічний і духовний розвиток. Треба все спрямувати на служіння собі, на підвищення своєї самоцінності. Усвідомлення її з віком стає особливо важливим і складним, бо світ цьому не сприяє, а навпаки — заважає. Сучасне суспільство поклоняється юності й заперечує старість. Людина пенсійного віку стає «другоґатунковою», і часто на неї — і близькі, і держава — дивляться як на тягар. За таких умов особливо важливо усвідомити себе. Взяти відповідальність за свій розвиток, ріст, розкриття сутності, за те, що відбувається у світі. Поставити себе на чоло всіх цінностей.

Без любові до себе досягти в житті позитивних результатів неможливо. Не поставивши себе в центр власного життя, не вийде зробити його щасливим — а отже, неможливо дати щастя іншим.

Щоб уповільнити старіння, нам потрібні чистота мовлення, чистота харчування, чистота дружби й чистота любові. А починається все з чистоти тіла. Спершу ми «крутимося» довкола власного тіла як навколо центру всесвіту, а потім, зрозумівши, що тіло вимагає від нас дедалі більше зусиль, намагаємося відректися від нього, сподіваючись, що це його «заспокоїть». Та ні. Це — хибне відречення. Не приділяючи тілу належної уваги, ми створюємо умови для накопичення втоми.

Чому в усі часи й досі настільки популярний масаж? Бо це спосіб звернути увагу на тіло. Тіло, відчувши увагу, поступово розслабляється й задовольняється. Після цього воно готове робити все що завгодно для свого господаря. Тілу дали увагу раз на день — і воно готове служити цілий день. А якщо ми забули його «почути», нас чекають дисгармонія, хвороби, слабкість і руйнування. Пам’ятайте: турбота породжує відданість.

Та поряд із увагою до тіла не слід забувати про увагу до свідомості, точніше — до найважливішого її розділу, до розуму. Розум втрачає бачення, коли ми не ставимо йому запитань, не даємо завдань. Він втрачає відчуття потрібності, зникає натхнення. Розум — це гуру, що живе в нас; він має розуміти, що робить і до чого надихає наше тіло. Розум повинен відчути свою потрібність, тоді він служитиме душі. Але ми його не задіюємо як слід — і замість натхнення та усвідомлення цінності він посилає нам депресію й спустошеність. Треба дати розумові таку роботу, щоб він був повністю зайнятий, а отже — повністю щасливий.

Наше життя визначають наші почуття й емоції, які прокидаються й починають рухатися, вступаючи в контакт із довкіллям. Наше фізичне тіло — це лише транспорт для тоншого тіла — емоційного, чуттєвого. Тонке тіло формують емоції. Тілу — добрий масаж, шлунку — добру їжу, а розуму — подумати над чимось справді значущим.
Коли ми збираємося робити масаж, з чим ми маємо справу: з фізичним аспектом (кістки, м’язи, суглоби, зв’язки) чи з тим, чого ми не можемо бачити (його почуття й емоції)?

Психосомато-емоційний масаж — це форма дотику до невідчутного через невідчутне (тіло). Коли ми знаємо, де на тілі відображається певна емоція — для нас відкриваються двері, щоб впливати на цю емоцію.

Приклад: чому в одній і тій самій ситуації одна людина отримує інфаркт, а інша — виразку шлунка? Ситуація та сама, але двоє пережили її по-різному. Це означає, що емоції, що виникли в кожного, були різними й втілилися в різних органах, бо кожен орган чутливий до різних емоцій.

Психосомато-емоційний масаж сприяє омолодженню організму, допомагає підтримувати активний, різноманітний спосіб життя, динаміку високочастотних почуттів і емоцій (радісних, щасливих, наповнених любов’ю), що дозволяє організму залишатися молодим. Усім відомо: оптимістична, радісна людина живе довше.

Упродовж кількох років група науковців досліджувала тактильні контакти (дотики до фізичного тіла). В експерименті спостерігали життя 450 літніх людей і дійшли сенсаційних висновків: ті, хто не шкодував ласки й добрих слів, можуть збільшити тривалість життя на 20–30 років — на відміну від тих, хто стримує позитивні емоції. Американські лікарі дійшли висновку, що дружні дотики здатні не лише зменшити психосоматичні нездужання, страхи й депресії, а навіть позбавити від них. Порушене серцебиття поверталося до норми, коли пацієнтів лагідно масажували або давали погладити кота, собаку чи навіть плюшеву іграшку.

Альберт Айнштайн розповідав: «Коли я мав труднощі в роботі, йшов до дружини й просив обійняти мене. Тепло й увага жінки давали мені новий поштовх енергії». Пікассо, коли ідея «не приходила», просив масажувати спину. Сіменон йшов до манікюрниці, коли «рука не тягнулася до пера». Фахівці радять починати й закінчувати день масажем. Так робили давньоєгипетські фараони. Нехай він буде виконаний непрофесійно — головне, з любов’ю. Завдяки психосомато-емоційному масажу відбувається підвищена продукція психічної енергії, яка через мозок стимулює вироблення ендорфінів. Ендорфіни, своєю чергою, продовжують енергетичну дію емоцій радості, щастя, натхнення на фізичному рівні.

Дуже важливо не розтрачувати, а зберігати й постійно поповнювати психічну енергію. Позитивні, піднесені емоції — любов, ніжність, радість, співчуття — сприяють зростанню психічної енергії, уповільнюють старіння.

Люди, «по вінця» наповнені руйнівними емоціями — гнівом, ненавистю, страхом, обуренням, ревнощами, їхніми комбінаціями — схильні до передчасного старіння. І ніякі чарівні креми, ін’єкції, підтяжки не зупинять старіння, бо ці негативні емоції буквально руйнують тіло зсередини. Страждає душа. Людина не може себе контролювати. І тут може допомогти психосомато-емоційний масаж. Ця техніка дає змогу зберігати енергію, перетворюючи руйнівні емоції на творчі. Тоді молодість, дитинність — та сама жива мінливість і чутливість — проступить крізь будь-яку «фактуру», навіть поважного віку й неідеальну, бо молодість — в очах. Позитивні емоції — це ясні очі, які позбавляють будь-яку зовнішність ознак старості.

Старість — категорія не віку, а власного відчуття. Наша душа — це те, на що треба орієнтуватися, що надає життю щасливого сенсу.