СТАРІСТЬ ЯК ФОН

Середня тривалість життя людини за одне століття зросла більш ніж удвічі — з 35 до 70–75 років. Тобто колись життя закінчувалося у 50, людина після 30 переходила до розряду старих, що «доживали свій вік». А це означало, що досвід, накопичений за життя, не було коли застосувати.

На думку ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров’я), градація вікових груп за останні десятиліття суттєво змінилася. Тих жінок, кого у ХІХ столітті відносили до «бальзаківського віку», тепер цілком обґрунтовано можна вважати молодицями. Та й юнаки не старіють ані душею, ані тілом.

Нова градація ВООЗ така:

• молодий вік — від 25 до 44 років;
• середній вік — від 44 до 60 років;
• похилий — від 60 до 75 років;
• старечий — від 75 до 90 років;
• довгожителі — після 90 років.

Змінилися соціальні умови, що істотно вплинуло на довголіття. Їжа, одяг і житло стали доступні більшості населення, особливо в розвинених країнах. Там середній вік старшого покоління перевалив за позначку «старечий» і наближається до «довгожителів».

У всіх нині живих п’ятдесяти-шістдесятирічних з’явилося додаткових 25 років активного життя. І тепер є покоління, що поєднує в собі і молодість, і досвід. Фраза «якби молодість знала, якби старість могла» більше не актуальна. Про це дедалі більше говорять і пишуть. Це справді сенсація. На Землі ще не було покоління, яке жило б так довго, як нинішнє. І ніколи раніше не було людей, які у 50 років поєднували б досвід із такою кількістю енергії та життєвих сил. Тому все, що зараз відбувається з цим поколінням, відбувається вперше.

85–90-річні займаються спортом, танцюють, бігають, живуть звичайним життям без особливих обмежень. Для всіх, хто починає новий спосіб життя у 50, немає жодних норм і заборон… Можна спробувати все: почати нове життя, змінити роботу, професію. Це стиль і тренд сьогодення. Ці 25 років — абсолютно новий, раніше неіснуючий період життя. І ця нова реальність нині змінює цивілізацію, змінює світ: економічний устрій, соціальне життя, моду, медицину, науку — буквально все.

Старість — це не хвороба, не фізичний стан — це фон. Фон — це спосіб життя людини (її харчування, режим дня, спосіб мислення) і ті перекоси, що в ньому є: асиметрія внутрішніх органів, а також психологічний стан. Є люди, які вже в молодості живуть як старі: їм нічого не цікаво, все нудно. Є втомлені від проблем сорокарічні «бабусі». Для них ці двадцять п’ять додаткових років мало що значать.
Безперечно, людина має свідомо робити вибір. Якщо хтось хоче себе нищити — це його право. Але якщо він хоче жити — слід навчитися реалізовувати це бажання. Головна умова гарного життя після 50 — здоров’я, хоча це важливо в будь-якому віці.

До старості треба готуватися. Старість — це не вік, а втрата м’язової тканини. Є люди, які після 50 просто «дотягують» до 80, проводячи роки по лікарнях і поліклініках. Живуть на пігулках, страждаючи на артрози, остеопорози, склерози, гіпертонію тощо. І ніяких, тим паче творчих думок, бо мозку, який споживає 25 % усієї крові, допомагають «мислити» м’язи, кровопостачаючи його. Якщо м’язи гіпотрофовані — а це практично в усіх містян — то й мозок працює погано.

Найчастіше хвороби «приходять» із якогось одного боку, обирають уразливу ділянку і б’ють по ній. Причини різні: спадковість, травми (включно з родовими), середовище проживання, їжа, стрес тощо. Результат один: де тонко — там рветься. У когось з’являються ранні зморшки — ознака передчасного старіння шкіри. В інших хвороба вражає скелет, кістки: суглоби через дефіцит «мастила» скриплять. Третіх дошкуляють болі внутрішніх органів — отже, з якихось причин вони не можуть працювати нормально: проблеми з кишківником, печінкою, нирками… Четвертих — а за статистикою їх більшість — підводить судинна система.

Увесь метаболізм відбувається через капіляри. Нема розвинених м’язів — нема капілярів — нема належного обміну речовин, бо до внутрішніх органів не підводиться достатньо поживних речовин і не відводяться продукти життєдіяльності. І жодні препарати не допоможуть. Діабет, атеросклероз, панкреатит, артрит — будь-які неінфекційні хвороби — це наслідок нестачі м’язової маси, тобто руху. Застій… Якщо людина не рухається й їсть усе підряд, продукти розпаду не виводяться, відкладаються в суглобових сумках, бурсах. Давно доведено: для здорового життя людині потрібно на добу всього 29 г жиру, 29 г білка і 120 г крохмалю, плюс приблизно 500–600 г клітковини (овочі та фрукти) і два літри води. Решта — зайве, баласт. Тобто ми за власні гроші вкорочуємо собі життя.

Але якщо створити м’язам механізм скорочень і розслаблень, вони відновлюються — у будь-якому віці…

Причина всіх хвороб — м’язова дистрофія. У м’язах — наше життя! Кожен м’яз виконує функцію серця — маленького насоса, що допомагає перекачувати кров. Добрі м’язи тіла — це достатній об’єм і швидкість кровотоку, а значить — жодних проблем із серцево-судинною системою, «вбивцею №1». З міцною м’язовою системою ніколи не буде атеросклерозу, скільки б холестерину людина не споживала — він просто піде.

Слабкі м’язи ніг призводять до застою крові в нижніх кінцівках, вени розтягуються — звідси варикоз, застійні явища в малому тазу; у чоловіків — простатит, що переходить в аденому, у жінок — запалення придатків, що переходить у міому. Якщо погано працюють м’язи черевного преса та поперекового відділу — з’являються запор, геморой, дискінезія жовчних шляхів, сечокам’яна хвороба. А далі — ішемічна хвороба серця, якому бракує кисню, що його разом із кров’ю «підганяють» м’язи.

У людини фактично два органи — мозок і м’язи. Якщо вони «розуміються» між собою — людина й не здогадується про існування інших органів: ті не турбують. Якщо не в ладу — «познайомиться» й з іншими. Мати повне уявлення про власне здоров’я — не примха, а, якщо хочете, перша ознака культурної людини.

Ми всі живемо в колективі, у кожного — свої обов’язки. Коли ж випадаємо зі строю через хворобу або передчасну дряхлість, то мимоволі перекладаємо турботи на плечі рідних, близьких, незнайомих платників податків. З роками ноги-руки слухаються гірше, набрякають, без причини ниють. Здається, що менше навантаження — це і є турбота про кінцівки. Та дарма: дедалі більше підкоряючись сидячому способу життя, ми позбавляємо м’язи корисного для них напруження. Хочеш бути здоровим — працюй, хочеш бути хворим — пий пігулки. Це особистий вибір кожного.
Майже всі мешканці планети під пресом. Сучасне суспільство споживання нав’язує переїдання, неякісну воду, алкоголь, наркотики. Ми платимо за те, щоб життя було коротшим. Кожен може додати собі 20–30 років, лише змінивши спосіб життя.

За дослідженнями, людина може жити 100–140 років. Але куріння й алкоголь «з’їдають» до 25 років, неякісне харчування — 25, недостатнє споживання якісної води — 25, дефіцит свіжого повітря — близько 15, брак фізичних навантажень — 20. Плюс кожні 5 кг зайвої ваги скорочують життя на 1 рік.

Потрібно своєчасно очищати організм від усіх видів «шлаків», правильно пити воду. І взагалі, різноманітний контакт із водою — необхідна умова існування. Вода й повітря (кисень) надають нам сили, живлять організм загалом і кожну клітину окремо. Ми знаємо: тіло людини на три чверті складається з води. Від водного балансузалежить наше здоров’я й довголіття. Якщо він порушений — «липнуть» недуги, передусім болі в спині. Через постійну нестачу води настає раннє старіння. Клітини щодня відмирають сотнями тисяч і мільйонами, але в такій же кількості народжуються. Вода сприяє народженню клітин, зокрема хрящових і кісткових. Вона ж промиває діючі клітини, вимиваючи накопичену кислотність і повертаючи природне лужне середовище.

В організмі постійно відбувається кругообіг десятків різних рідин у замкненому циклі: кров (на 94 % — вода), спинномозкова рідина, шлунковий та кишкові соки, слина, сльози тощо. За добу через численні фільтри внутрішніх органів у середньому проходить 10 тонн вологи. Її потрібно постійно поповнювати свіжими «вливаннями». Запастися водою «про запас» неможливо — в організмі немає спеціальних резервуарів. Вся вода — «у справі».

Ознак зневоднення багато:

• припливи крові до обличчя, головний біль;
• дратівливість, гнів, безпричинна запальність;
• почуття тривоги, пригніченість, смуток, депресія;
• млявість, тривожний сон;
• безпідставне нетерпіння, неуважність;
• задишка за відносного здоров’я;
• сни про океани, ріки та водойми;
• потяг до штучних напоїв — кави, чаю, газованої води, алкоголю тощо.

У склянці води (чистої, якісної, правильної) прихована велика лікувальна сила. Будь-який стрес спричиняє зневоднення всього організму. Якщо одразу поповнити нестачу вологи — людина швидше приходить до тями.

Саме водний баланс — природне співвідношення двох «водних басейнів» нашого тіла, клітинного та позаклітинного — підтримує в робочому стані наш хребет упродовж життя. Чим еластичніші міжхребцеві диски, тим спина, а з нею і все тіло — гнучкіші й працездатніші. За підвищеного навантаження ядра диска вбираютьвологу, за зниженого — віддають: на цьому ґрунтується їхня пружність. За хронічної нестачі води диск усихає, тріскається й «накопичує» кислотність; нервові клітини одразу реагують болем. А мозок, 85 % маси якого — вода, насамперед дбає про себе, про свої нейрони, і вже потім «звертає увагу» на спрагу хрящів, які без води можуть терпіти день-два.

Дефіцит води не минає безслідно й для внутрішніх органів: можуть розвинутися диспепсія, гастрит, печія, нетравлення тощо. Молекула глюкози (основне «паливо» живої клітини) засвоюється краще й повніше, коли її супроводжує молекула води. Жива клітина — у хрящі, шкірі, кістці чи внутрішньому органі — не може живитися без води. І вона потрібна регулярно й свіжа.

Остеохондроз хребта часто супроводжується венозним застоєм та іншими неприємностями. З віком капіляри й судини ніби «замулюються»: їхнє русло звужується, що веде до підвищення венозного тиску й набряків. Клітини, позбавлені через застій свіжої води, довго не витримають.

Судинні проблеми мозку й серця частіше припадають на 4–5 годину ранку — саме через венозний застій. Інфаркти та інсульти, що стаються вдень, легше піддаються лікуванню й загрожують менш тяжкими наслідками, ніж нічні. Вертебробазилярна судинна недостатність зазвичай приходить «рука об руку» з остеохондрозом, особливо шийним. І тут на допомогу може прийти спеціальна масажна техніка — гемолімфодренаж тіла.

Підкачка нижньої частини живота зі спеціальними дренажними прийомами (фото 1, 2) знімає спазм нирок — і, як наслідок, зменшується напруга м’язів шиї. За допомогою гемолімфодренажу можна допомогти при артритах, артрозах, опрацювавши не лише нижні кінцівки (фото 3–8), а й провівши дренаж живота у венозному й лімфатичному аспектах (фото 9–11). Так ми прибираємо суглобові болі: колінні, ліктьові тощо.

Живіт — наш «другий мозок». Тут сто мільйонів нейронів. Внутрішні органи віддзеркалюють різні людські емоції: гнів, страх…

Попри невблаганність старіння, усі тканини нашого тіла (окрім зубів) здатні регенерувати, тобто відновлюватися. Клітини, відслуживши свій термін, відмирають, а їм на зміну приходять такі самі. Повний цикл заміни відбувається приблизно за сім років. Можна сказати, що після семирічної розлуки зі старим приятелем ви оновилися настільки, що вас можна вважати зовсім іншою людиною. Той, кого ви полюбили 7 років тому, — уже не той… На клітинному рівні це справді так.

Гемолімфодренаж допомагає процесові регенерації тканин. Методика підвищує імунітет, активно сприяє виведенню продуктів розпаду, зникають набряки різного походження, ліквідуються застійні явища в тканинах тощо.
Цінність техніки гемолімфодренажу в тому, що вона пригальмовує старіння організму і впливає не лише на кровоносну та лімфатичну системи, а й на всі рідини організму. Особливо — на одну з найважливіших, інтерстиціальну. Такий підхід дозволяє адресніше впливати на кожну специфічну проблему (варикозна хвороба, лімфостаз, зниження імунітету, порушення живлення клітин і тканин, вікова й патологічна сухість шкіри, раннє старіння тощо).

Для максимального результату використовують різноманітні прийоми, що впливають на рух лімфи й повернення венозної крові (фото 12–18). Це активізує окисно-відновні процеси в тканинах і, особливо, утворення речовин, подібних до гістаміну.

В естетичних цілях — що важливо для людей зі здоровим способом життя — методика допомагає коригувати фігуру, у антицелюлітних доглядах (виводить надлишкову рідину, розщеплює жири). Шкіра стає пружною, рівною, шовковистою.
З цієї техніки рекомендується починати догляд за обличчям (венозний, лімфатичний, тканинний дренаж), що помітно посилює ефект косметичних процедур. Масаж сприятиме відчутному та стійкому результату моделювання й підтяжки обличчя. Після застосування цих технік відбувається омолодження організму мінімум на 10–15 років, що дуже важливо для всіх, хто починає нове життя у п’ятдесят — для тих, хто не втратив здатності розвиватися. І це головна умова, аби в решту 25–30 років активного життя почати робити те, чого ще не вмієш.

Потрібно взяти курс на здоровий спосіб життя, на психічний і духовний розвиток. Це створює фундамент для входження до кола довгожителів.