«ЗВИЧАЙНА ВТОМА»:
ЩО ДАЛІ?

Попри безліч проведених досліджень, наука й досі шукає відповідь на запитання, що таке звичайна втома. Це одне з найчастіших нездужань. Щороку понад 15 млн людей звертаються до лікарів зі скаргами на невідступну втому.
Втома — це не лише сонливість. Можна бути сонним, але не втомленим, або втомленим, але не сонним. Втома буває фізичною, коли її відчуває тіло. Або емоційною, коли людині нудно і не хочеться нічого робити. Або розумовою, коли ніяк не можеш зосередитися й «увімкнути» голову.

Втома буває настільки сильна, що може повністю вивести з ладу, і все ж швидко забувається під впливом страху чи збудження. Вона може виникнути від горя, фізичного нездужання, болю, виснажливої депресії, недосипання чи тяжкої праці.

Проблема в тому, що коли життя людини складається з майже безперервної діяльності, а можливостей для відпочинку й «дозарядки» дуже мало, наш організм починає почуватися виснаженим. Учені-біологи розглядають цю втому як «індикатор диму», тривожний сигнал, що попереджає: пора трохи сповільнити активність, аби уникнути розумового й фізичного перенапруження.

Свою лепту в накопичення втоми додає й сезонний ритм, існування якого сучасне суспільство намагається ігнорувати. Апатія — один із головних симптомів сезонного розладу, сезонної депресії, реакції на зимову нестачу сонячного світла.
Коли світловий день короткий, а ніч довга, мелатонін виробляється упродовж довшого періоду. Мозок також зменшує вироблення серотоніну — нейромедіатора, що відповідає за регуляцію настрою. Метушня сьогоднішнього життя не дає нам сповільнити хід, щоб пристосуватися до біохімічних реалій нового сезону; взимку наш робочий день не стає коротшим, ми пізно лягаємо спати, і внаслідок цього організм страждає. Нестача світла та надлишок мелатоніну взимку спричиняють повномасштабну сезонну депресію: люди набирають зайву вагу, менше рухаються і відчувають невідступну втому.

Пом’якшити симптоми цього розладу допоможе щоденне перебування на світлі: прогулянки, фізичні навантаження, бодай у вигляді зарядки, швидка хода. Втома накопичується за день залежно від рівня активності та від того, скільки ми спали вночі. Для підтримання доброго здоров’я сон може відігравати важливішу роль, ніж дієта й фізичні вправи.
Сон — це обмивання втомленого тіла, ніжна нянька, бальзам для пораненої душі. Скорочення тривалості сну до 4 і менше годин упродовж певного періоду суттєво впливає на організм, спричиняючи розвиток захворювань і пришвидшуючи старіння.

Більшість із нас із власного досвіду знає: відчуваючи втому через недосип, ми починаємо більше їсти. На це є пояснення: нестача сну зменшує забезпечення організму лептином — гормоном, що сигналізує про насичення і регулює енергетичний обмін. Організм реагує на втрату кількох годин сну так само, як на брак приблизно 1000 калорій — подає сигнал уповільнити обмін речовин, відповідно зменшити витрати енергії, запасти більше жиру і підвищити апетит, особливо потяг до висококалорійної їжі, — і все це триватиме, доки втрачена вага не буде відновлена. Ось чому дотримання дієти й намагання скинути вагу перетворюються на справді нелегке завдання. У нашому тілі закладений складний механізм захисту від втрати ваги.

Сучасне суспільство, уражене масовим недосипанням, у результаті має епідемію ожиріння. Ті, хто спить по 5 годин на добу, на 60 % більш схильні до ожиріння, ніж ті, хто спить по 7 і більше годин на добу. Відрізаючи години від сну, людина втрачає здатність

Здатність зосереджуватися, швидко реагувати й боротися з інфекцією. А також ризик стати жертвою діабету й ожиріння, гіпертонії та інших серцево-судинних захворювань.
Цього досить, щоб утратити сон від занепокоєння.

Тож жодні дієти для схуднення не допоможуть. Навіщо худнути? Худнути не треба, треба позбуватися об’ємів. Тіло має бути сухим, підтягнутим і важким, адже міцні кістки й м’язи — важчі за жир.

Але жири — фундаментальний чинник здорового харчування людини, особливо тієї, що живе в холодному кліматі. Навіть якщо людина мешкає в жаркому кліматі й постійно пітніє, у її раціоні все одно мають бути «легкі» жири, тобто ненасичені. Саме вони захищають організм від вільних радикалів: подвійний зв’язок розгортається й «захоплює» вільний радикал. До речі, що більше сонця, то більше в організмі утворюється вільних радикалів, тому в Середземномор’ї так популярна оливкова олія. А в холодному кліматі потрібні «важкі» жири.

Дефіцит жирів в організмі — це проблеми у статевій сфері, з гормональною системою, з кисневим обміном. До речі, речовина сурфактант, що забезпечує всмоктування кисню в легенях (нею вкриті альвеоли), постійно витрачається й на 99,9 % складається з жиру. Тобто жир критично важливий для організму.

Учені з’ясували, що страви, багаті на оливкову, вершкову олію (особливо топлене масло) та інші жири, здатні підвищувати больовий поріг. Деякі продукти мають властивість поліпшувати настрій. Північні сардини, тунець, лосось і волоські горіхи, багаті на омега-3 жирні кислоти, істотно впливають на наше самопочуття.

Тіло завжди «налаштовується» на вид діяльності їжею; сказати йому словами «ти не їси, але робиш» не вийде — воно розуміє мову фізіології. Випили солодкий чай або з’їли цукерки — за пів години, коли глюкоза скінчиться, захочеться їсти знову. А що саме? Дієтолог запитає: «Що вам більше до вподоби: м’ясо чи солодке?» — і лише залежно від відповіді організм «зрозуміє», куди ви рушите за годину: до фізичної роботи чи до відпочинку. Якщо любите м’ясо — потягне на солоне; під солоне «вуглеводний» перекус не годиться. У першій половині дня (гормони — це білки) краще їсти білкове, а в другій — щось поживніше, жирніше й гаряче.

Якщо після роботи за комп’ютером (а це вже за пів години) вас морозить і хилить у сон — це гіпоксія, нестача кисню. Організм хоче вдихнути, щоб увімкнувся видих. А ви п’єте каву, чай, тонізуючі напої, тобто робите ще гірше. Коли організм утомився, йому потрібні жир і гаряче. Продукти жиророзчинні, вони налаштовують тіло на спокій і сон.
Утома, нестача сну, нездорове харчування призводять до двох станів — токсикозу та гіпоксії. Людина може перебувати або в одному стані, або в іншому, або в обох водночас. Будь-яка онкологія починається з тканинної гіпоксії.

Тканинна гіпоксія — це нездатність організму повноцінно отримувати кисень. Людина дихає на повні груди, а її клітинам бракує кисню.

Люди думають: якщо важко дихати, значить, треба дихати менше, бо легені не справляються. Треба допомагати своїм легеням і ниркам. Дуже багато людей із надмірною вагою — це люди з набряком… Лихо токсикозу й гіпоксії в тому, що ці стани ніяк не проявляються. Людині можна порадити подихати, провентилюватися, але лише після автоматичного увімкнення стимульованого режиму кровотоку все повернеться на круги своя. А поки в організмі бракує жирів для виробництва сурфактанту, а також білків, що займаються транспортом кисню.

Артрози й артрити — наслідок токсикозу, коли в кістки відкладаються токсини. Організм жиро­розчинні токсини, яких не може вивести, відкладає в жир, а водорозчинні — у суглобові сумки, у кістки.

У таких станах дієвим є спеціальний «Реаформуючий м’язово-зв’язковий масаж», що допомагає зняти накопичену втому, відрегулювати сон, позбутися хронічного токсикозу й тканинної гіпоксії, а значить — допомогти організму забезпечити себе достатньою кількістю енергії. Звісно, усе це добре в комплексі зі здоровим способом харчування.

«Реаформуючий м’язово-зв’язковий масаж» спрямований на зміцнювальне лікування м’яких тканин. Усі маніпуляції виконуються у визначених напрямках, якими циркулює енергія захисту; її активація неминуче змінює «матерію» адреналінових і холінових кислот, що приводить до динамічних змін у кровоносних і лімфатичних судинах. Спеціальні натискальні прийоми досягають фасцій, і в тілі зміцнюється зв’язок ендокринних залоз.

Кожен орган представлений на певних ділянках поверхні шкіри; їх стимуляція дає рефлекторні відповіді на внутрішні органи й помітно покращує їхні функції. Такі маніпуляції сприяють виведенню токсинів і шлаків, зниженню ваги, регенерації тканин, оздоровленню респіраторних і метаболічних систем. Отже, ми позбавляємо організм від токсикозу та тканинної гіпоксії.

Апоневротична тканина (фасції) зосереджена переважно у зонах спини, живота, на долонях і підошвах. Розрізняють волокна сполучної тканини: колагенові, ретикулярні, еластичні — вони формують основу всіх опорних тканин. Коли зменшуються рухи судин, речовини, що містяться між фасціями й м’язами, зазвичай рідкі, «желатинізуються», стають щільнішими. Це перешкоджає руху крові й блокує лімфотік.

Впливаючи на глибокі апоневрози, ми активуємо венозний кровообіг і лімфатичний відтік. Працюючи з апоневрозами, запускаємо процес зниження ваги й зменшуємо набряки.

«Сухожильні м’язи»: розслабляючи м’язи, ми зміцнюємо апоневрози, що утримують форму м’язів; без них м’язова тканина не «набереться» й не сформується. Тому впливаючи на сухожильно-м’язові системи, ми одночасно впливаємо на зв’язки мозку, які відіграють важливу роль у роботі ділянок, відповідальних за пам’ять і навчання, та захищають від старечої деменції.

Отже, зробімо висновки. Маніпуляції, що застосовуються в цій методиці, сприяють:
• зниженню ваги;
• реаформуванню тканин;
• непрямому лікуванню дихальної та метаболічної систем;
• еластичності м’язів;
• активації крові й лімфи;
• циркуляції захисної імунної енергії.

А значить, є можливість не накопичувати втому, відрегулювати сон і допомогти тілу відновити гомеостаз, порушений під час неспання. Найкращий спосіб розв’язання проблеми — «обдумати її перед сном», а потім прокинутися вже з думкою, що її «переспали».

Фото 1, 2. Робота з потиличними зв’язками
Фото 3. Апоневроз трапецієподібних м’язів
Фото 4. Спинний апоневроз
Фото 5. Поперековий апоневроз
Фото 6. Робота з пахвовими западинами
Фото 7. Очищення діафрагми
Фото 8–11. Опрацювання зон живота, що впливають на органи та їхні функції
Фото 12. Спеціальні маніпуляції в зоні стегна
Фото 13–14. Зони обличчя та декомпресія черепа