ВІКОВА ДЕФОРМАЦІЯ ОЧЕЙ І НЕ ТІЛЬКИ...

Головна причина надмірної чутливості шкіри навколо очей — її будова:

• шкіра повік має менше шарів клітин у верхньому шарі — епідермісі, тому токсичні речовини (під час паління тощо) легко в неї проникають;
• у шкірі довкола очей дуже мало волокон сполучної тканини (колагену й еластину). Як наслідок, вона швидко втрачає еластичність і старіє;
• на повіках повністю відсутня підшкірна жирова клітковина (на животі її може бути до 10 см).

Але окрім самої шкіри повік, головними винуватцями їхнього візуального провисання є постарілі м’язи: лобовий («зморшки спокою» — глибокі зморшки на лобі), скроневий, круговий м’яз ока («обличчя впало» — зменшення об’єму в середній частині обличчя, «сіточка» зморшок навколо очей).

Круговий м’яз ока (рис. I) з віком спазмується. Його усихання, як і всіх кругових м’язів, працює за принципом звуження діафрагми фотоапарата: «лопаті» по верхній повіці скручуються завжди у бік внутрішнього кута ока, а по нижній — у бік зовнішнього. Тоді шкіра верхніх повік стає зайвою й нависає, збираючись у складочки. Якщо шкіра нижньої повіки щільно притиснута до м’яза, на ній починають формуватися зморшки.

Через поганий лімфодренаж між шкірою повік і м’язами накопичується зайва рідина — і з’являються «мішечки».
Підшкірна клітковина повік пухка, схильна до накопичення набрякової рідини.

Власна фасція очниці при прикріпленні біля зовнішнього кута ока утворює «кишеню» — порожнину до 0,5 см завглибшки, заповнену орбітальною жировою клітковиною; це зумовлено тим, що фасція кріпиться назовні від краю очниці, тобто утворюється порожній простір. Фасція верхньої повіки щільніша, ніж нижньої, тому набрякчастіше виражений саме на нижній повіці.

Зовні вся очниця захищена періорбітою. Особливість цієї мембрани — вона легко відокремлюється від кісткових стінок; це ще одна причина лімфостазу повік.

Під впливом кістково-м’язових деформацій мережа лімфовузлів уздовж орбіти зміщується й не може скидати зайву рідину. Слізна кісточка змінює положення, слізні канальці забиваються, положення підочноямкового жиру деформується тощо.

Формується лімфостаз повік. Ці проблеми можна усунути за допомогою «Орбікулярного масажу» по верхній і нижній повіці дренажними прийомами:

• одночасна «підкачка» вказівними пальцями (імпульсні, дрібні рухи від зовнішнього краю ока до внутрішнього) (фото 1);
• безперервна «підкачка» digital (від центру до периферії) (фото 2);
• дренаж великими, вказівними та середніми пальцями з перекатом (дрібні рухи від периферії до центру) (фото 3);
• двобічна імпульсна підкачка великими пальцями (рухаємося від центру) (фото 4);
• двобічні кругові прокачувальні рухи (фото 5);
• прямі прокачки подушечками великих пальців (фото 6).

За сильної деформації кругового м’яза звужується розріз ока, очі «западають» усередину.

У нормі довжина очної щілини в дорослих — близько 30 мм, ширина — 8–15 мм. За спокійного погляду прямо перед собою верхня повіка трохи прикриває верхній рогівковий сегмент рогівки, тоді як нижня не доходить до лімба на 1–2 мм.
Форма і ширина очних щілин змінюються при різних емоційних станах (сміх, гнів, страждання тощо), подразненні вітром, яскравим світлом. Звуження та зміна форми щілини супроводжують різні захворювання очного яблука та його придатків.

Вільні краї повік мають товщину близько 2 мм і при змиканні щілини щільно прилягають один до одного. Повіка має передній, трохи згладжений край, з якого ростуть вії, і задній — гостріший, звернений до очного яблука й щільно до нього прилягає. Уздовж усього віка між переднім і заднім краями є смужка рівної поверхні — інтермаргінальний простір.

Шкіра повік дуже тонка й легко збирається у складки. Вона має ніжні пушкові волоски, сальні та потові залози. Підшкірна клітковина дуже пухка і майже зовсім позбавлена жиру. Тому набряки повік легко виникають при ударах, місцевих запаленнях, захворюваннях серцево-судинної системи, нирок та інших загальних хворобах.

За відкритої очної щілини шкіра верхньої повіки трохи нижче надбрівної дуги втягується всередину волокнами м’яза, що підіймає верхню повіку, унаслідок чого утворюється глибока верхня орбіто-пальпебральна складка(рис. II).

Менш виражена горизонтальна складка є на нижній повіці вздовж нижнього орбітального краю. У літніх людей в’яла шкіра верхньої повіки в ділянці зовнішнього кута нерідко нависає над очною щілиною косою складкою, надаючи оку характерного старечого вигляду.

Далекозорість: напружені прямі м’язи ока, ослаблені косі. Око має форму кулі (рис. III), добре бачить удалину, але не може витягнутися вперед, щоб чітко бачити зблизька. Потрібно розслабити прямі м’язи й натренувати косі — зір відновиться.

Короткозорість: напружені косі (поперечні) м’язи, ослаблені прямі. Око витягнуте вперед (рис. IV), добре бачить поблизу й погано — даль. Потрібно розслабити косі й натренувати прямі — зір відновиться.

Астигматизм: по-різному напружені деякі м’язи ока; око деформоване, не має форми кулі й осьової симетрії, зображення спотворене. Необхідно розслабити напружені м’язи.

Косоокість: напружена одна чи дві прямі м’язи, протилежні — ослаблені; око «косить» у бік напружених м’язів. Потрібно розслабити напружені й натренувати ослаблені.

При всіх цих проблемах корисно робити «Масаж голови та обличчя», обов’язково включаючи прийоми кінезису в русі з вібраціями. У результаті поліпшується кровопостачання очних м’язів, а вони, своєю чергою, активно «прокачують» через себе кров. Після такого масажу зір поліпшується.

За зниження зору слабшає акомодаційний м’яз. Це пов’язано не лише з віком: усе частіше спостерігається в молодих. Ще одна причина — 8-годинна і більше робота за комп’ютером, вдивляння в монітор без зміни відстаней (близькі/далекі об’єкти). Людина рідше моргає, слізна плівка пересихає. Починається «синдром сухого ока», або «офісна хвороба». За статистикою, до неї схильний кожен двадцятий житель Землі. У такій ситуації радять кожні 15 хвилин робити ковток чистої води, дивитися вдалину, щогодини — ковток натурального соку.

Коли робота кровоносної й лімфатичної систем трохи сповільнена, з’являються набряки довкола очей, темні кола, «гусячі лапки», з часом контур обличчя стає менш чітким.

Проблема темних кіл під очима спричиняє чимало клопоту. Попри безліч засобів на ринку, що обіцяють позбавлення від цього синдрому, жодне дослідження не довело повної ефективності якогось одного виду лікування.
Пігментацію шкіри навколо очей може викликати поєднання різних факторів. Очевидно, що частково це спадковаособливість, адже проявляється і в дуже молодих. Є сімейна або етнічна схильність до підвищеного вмісту меланіну в цій ділянці — це видно вже в підлітковому віці й зберігається все життя. Крім того, в деяких людей шкіра нижніх повік дуже тонка, що робить помітнішими пігментацію та судини.

Погіршенню стану з часом сприяє поєднання двох чинників: сила тяжіння та актинічне ушкодження (УФ-вплив). Гравітація впливає на всі аспекти старіння шкіри, особливо в ділянках із нестачею підшкірної тканини чи опори — найбільш типово для шкіри навколо очей. Шкіра опускається, ще більше розтягується та стоншується, тому судини й кругові м’язи стають видимішими — це посилює темні кола.

Актинічне ушкодження суттєво пришвидшує старіння шкіри — до ≈80 % «фотостаріння». Під дією УФ-променів з’являються почервоніння, посилюється судинний малюнок, «лопаються» капіляри, відбувається загибель кінчиків судин, шкіра стоншується і темнішає через меланін. Коли це стається там, де шкіра й так тонка, проблема посилюється, незалежно від першопричини.

Так поєднання спадкової схильності до підвищеного меланіну, збільшення кількості судин та актинічного ушкодження може спровокувати темні кола. Під час лікування фотоіндукованого старіння шкіри за допомогою орбікулярного дренажно-венозного масажу нормалізується зроговіння епідермісу, ущільнюється роговий шар, поліпшується стан епідермісу, зменшується пігментація і відновлюється робота судин шкіри.

А де ж головна причина деформації очей? Ми моргаємо ≈10 000 разів на день, і в цьому процесі беруть участь 22 м’язи. М’язова система обличчя — єдина біомеханічна конструкція — завжди реагує на будь-які зсуви своєї структури: деформація одного м’яза «тягне» інший, запускаючи рух усієї системи. Кожна зморшка має конкретну причину — найчастіше м’язову. Загальний вигляд очей («провали», «западання», звуження орбіт, косі зморшки від зовнішнього кута вниз тощо) складається з кількох одночасних процесів — реального в’янення кругових м’язів і «поведінки» сусідніх м’язів.

Стрес, безсоння, кондиційоване повітря, втома — усе це теж чинники, що погіршують красу очей. З віком зменшується інтерес до світу, звужується кругозір, і людина починає дивитися «з орбіт», ніби крізь окуляри: очні яблука і зіниці стягуються до носа. Це непомітно, бо відбувається поступово. Але варто лише виправити дефект… Зробити це можна доволі швидко технікою «Орбікулярний масаж». Її спеціальні прийоми:

• круговий гіпотенар (фото 7);
• рухи для мобілізації м’язів у вигляді щипка з витягненням м’язів (фото 8);
• робота по лініях натягу при м’язовому напруженні (фото 9);
• загальні розминання, мікророзминання тощо (фото 10, 11).

Поле зору стає значно ширшим — як у молодості. Причиною деформації буде не стільки в’янення кругового м’яза, скільки кісткові структури — звужені орбіти. Та найголовніша причина — гіпертонус сусідніх м’язів, що підсилюють видимість «западання» й провокують «гусячі лапки», косі зморшки вниз по щоці тощо. Так, спазм жувального м’яза призводить до формування тканинного валика під зовнішнім кутом ока й появи межі «повіка—щока».
Просто: верхня щелепа підтягується вгору, жувальний м’яз коротшає, його волокна скручуються невеликими грудочками, інколи йдуть великими горбами. Часто основна частина «скрученого» м’яза лишається зверху, валиком накриваючи зовнішній кут ока. З тієї ж причини вночі, під час сну на боці, заломлюються глибокі косі зморшки від зовнішнього кута ока вниз. За таких проблем застосовують комплексні масажні техніки: спершу Міотенсивним масажем опрацьовують кісткові структури (верхню та нижню щелепи), потім розпускають м’язи обличчя технікою Нейроседанта. Косі зморшки, «гусячі лапки» тощо усувають спецтехнікою «Ліфтинг обличчя при вікових змінах» (описаною в попередніх номерах журналу). І лише після цього переходять до орбікулярних зон. Ефект перевищує всі очікування клієнтів.

Зовнішня частина кругового м’яза ока вплітається зверху в інший м’яз (рис. V). Причинами обвисання верхньої повіки можуть бути відповідно деформації лобового, скроневого, брівного м’язів (рис. VI). Тому потрібно працювати з цими м’язами.

Лобовий м’яз опрацьовують прийомами по 3–4 лініях:

• двобічне розминання подушечками великих пальців (одночасно й почергово) + розтягнення (фото 12);
• двома руками — розминання великими пальцями однобічне альтернативне;
• роданте з перекатом у лінію;
• альтернативне «клювкове» розминання з виворотом.

У результаті брови неминуче піднімуться. Робота з кістковими та м’якими тканинами самих очниць «відкриє» очі, зробить їх більшими, природно підтягне шкіру повік. Залишок надлишкової шкіри, якщо буде, легко підтягнути іншими масажними прийомами:

• дрібні розминання подушечками великих пальців (кругові, прості, перехресні);
• широкі розминаючі рухи на релаксацію;
• розминання пальцями (фото 13);
• «долоня-пальці» в лінію з перекатом.

Не варто панічно боятися «розтягнення» шкіри повік, чим нас лякають косметологи. Як видно з гістологічної будови, у повіках є поперечно-посмуговані м’язи (≈2/3 усієї товщини повіки), а також колагенові волокна, що добре розтягуються, утворюючи тонку сітку. Натомість відсутність механічного впливу на верхні й нижні повіки призводить до фізіологічної атрофії м’язів і шкіри повік. У такому разі дуже добре застосовувати прийоми Орбікулярного масажу:

• орбікулярні тонізувальні кругові погладжування навколо очей із розтягненням «вісімками» (фото 14, 15);
• дрібні розминання пальцями (одночасно й почергово).

Для більшої м’язової седації додають:

• перкусії та паси в поєднанні з мікророзминаннями (фото 16, 17) чола, брів, нижньої та верхньої повіки.

Якщо м’язова напруга має емоційний характер, застосовують метод трансференції: на одній половині обличчя — одні прийоми, на другій — інші. Напр., на одній зоні «око-брів» — стакато, розминання «долоня-пальці» з розтягненням (фото 18), кінезис (фото 19), а на іншому оці та брові — паси (фото 20), стакато, розминання фалангами (фото 21).
Східна медицина вважає, що біля очей сходяться меридіани з активними точками, що керують роботою внутрішніх органів: меридіани сечового та жовчного міхура, печінки, шлунка, тонкого кишечника, нирок тощо. Тому накопичення втоми в очах не може не позначитися на загальному стані організму. Впливаємо на меридіани точково м’якими хвильовими рухами + вібраціями.

Вправи для самостійних занять

1. Спокійно заплющуємо очі. Знімаємо напруження з плечей і в зручному положенні відпочиваємо 1 хвилину. При цьому злегка натискаємо на внутрішні куточки очей подушечками великого та вказівного пальців руки.
2. На зазначені точки обережно натискаємо подушечками вказівного й середнього пальців, рухаючи ними по колу (протягом 1 хвилини).
3. Витягуємо праву руку вперед на рівень очей, ставимо великий палець вертикально й уважно дивимося на нього 10 секунд. Потім, не змінюючи положення пальця, поволі відводимо праву руку праворуч. Важливо, не повертаючи голови, стежити за кінчиком великого пальця, доки він не зникне з поля зору. Повертаємо погляд у вихідне положення й робимо те саме лівою рукою. Повторюємо по 2 рази для кожної руки. Далі виконуємо відведення рук угору й вниз, а наприкінці — кругові рухи правою та лівою рукою. Після вправи мружимо, а потім швидко відкриваємо очі.
4. Масажуємо руку, починаючи з кінчика мізинця і до ліктя (меридіан тонкого кишечника).
5. Складаємо руки так, щоб подушечки великих пальців і мізинців торкались одна одної (решта пальців зігнуті), злегка притискаємо руки одна до одної — і тим самим вигинаємо мізинці (30 разів).