ЗНІМАЄМО БЛОКИ М’ЯЗІВ

Коли ми озираємося довкола, хіба нас не приваблює чиєсь обличчя? В одному з індіанських племен є слово mamihlapinatapai, занесене до «Книги рекордів Гіннеса» як одне з найлаконічніших. Воно означає: «двоє людей дивляться одне одному в очі, і кожен сподівається, що інший першим зробить крок до того, чого обидва хочуть, але не наважуються почати».

Що притягує людей одне до одного? Науковці з’ясували, що і обличчя, і погляд надсилають безліч візуальних сигналів про взаємний інтерес, здоров’я, навіть про гени. Недарма філософ Людвіг Вітгенштайн назвав обличчя «душею тіла».
Отже, що ми шукаємо? Насамперед — симетричне обличчя. Більшість із нас віддає перевагу обличчям із точною двобічною симетрією: зазвичай вона свідчить про сильну імунну систему та відсутність генетичних проблем. Асиметрія часто виникає під час внутрішньоутробного розвитку через біологічні стреси: погане харчування, хвороби, паразитів, близькоспоріднені шлюби батьків. А ще — через положення кісток черепа. І це головне: від черепа залежать не тільки риси обличчя, а й структура всього нашого скелета аж до п’ят. Початково неправильне положення кісток черепа призводить до раннього старіння обличчя.

Під час нормальних пологів, як відомо, голова новонародженого, проходячи родовими шляхами, звужується (явище екстензії) і знову розкривається (явище флексії). За тяжких затяжних пологів або, навпаки, надто швидких, голова дитини або не розкривається до кінця (залишається в екстензії), або — не закривається остаточно (перебуває у флексії). Через це риси обличчя відрізнятимуться від тих, що «закладені» природою.

Обличчя може бути круглим, видовженим чи грушоподібним. Варіантів — безліч, з урахуванням усіх можливих напрямків зміщення кісток у трьох площинах, зокрема різні асиметрії. Форма обличчя, дана при народженні, певною мірою задає характер людини, її емоційну сферу, яка своєю чергою провокуватиме зміщення кісток черепа.
Індивідуальні особливості будови нашого обличчя безпосередньо залежать від статики шиї та постави, а тонус м’язів обличчя — від стану шийного відділу хребта. Артерії, що живлять обличчя, можуть здавлюватися зміщеними хребцями, що не лише погіршує живлення шкіри, а й призводить до ураження черепно-мозкових нервів, які керують усіма м’язами голови й обличчя. Тому з віком в одних людей швидше опускаються брови, в інших — щоки, або формується «друге», а то й «третє» підборіддя (додаткова складка під нижньою щелепою).

«Друге» підборіддя виникає з різних причин. Найчастіша — м’язово-фасціальний дисбаланс м’язів, і не мімічних, а тих, що безпосередньо пов’язані з черепом і формують дно ротової порожнини: щелепно-під’язикова, підборідково-під’язикова, двочеревцева (переднє черевце), під’язиково-язикова тощо.

Причини, що ведуть до гіпертонусу цих м’язів, різні. Насамперед — спазм (гіпертонус) усієї підборідної зони — трикутного м’яза (м’яза, що опускає кут рота). Унаслідок цього опускаються кути рота, напружується підборідний м’яз, порушується баланс м’яза, що опускає нижню губу, а також зникає чітка лінія овалу обличчя, бо платизма й інші м’язи шиї, скорочуючись та вкорочуючись, тягнуть шкіру вниз (або самі тягнуться вниз, увлекаючись нижчими м’язовими структурами). Це призводить до появи на обличчі «нижніх обвислостей» і формування зморшки в місці з’єднання двох м’язів — кругового м’яза рота та щічного м’яза.

Методики міотенсивного масажу й цервіко-краніальні спираються на логічні, зрозумілі принципи. Їхні завдання — зняти всі блоки та гіпертонуси м’язів; певною мірою скоригувати форму обличчя м’якими мануальними прийомами; і найголовніше — відновити кровообіг шкіри, м’язів, кісток, тобто всього, від чого залежить молодість нашого обличчя. Але насамперед треба налагодити рух усієї лімфатичної системи (про це ми говорили в попередніх випусках), а також відновити статику шийного відділу. Не виправивши хребці, що «запали» вглиб шиї, не вирівнявши тонус м’язів, які ведуть до гіперлордозу, позбутися другого підборіддя неможливо!

Тому в міотенсивній і цервіко-краніальній техніках насамперед приводять до ладу шийний відділ хребта, далі — зону лопаток і плечей, працюють із черепом і м’язами обличчя. Якщо шия «стиснулася», судини спазмовані, м’язи в’януть, нерви атрофуються, погіршується стан слизової — не буде ні здоров’я, ні краси обличчя.

Ми працюватимемо з шиєю, але не розтягуватимемо й не витягуватимемо її м’язи — а стискатимемо й даватимемо організму час на відновлення. Почнемо із задньо-бокової поверхні шиї, розслабляючи трапецієподібні м’язи — ті, що зазвичай найбільш спазмовані й візуально «вкорочують» шию. Використовуючи метод трансференсії, опрацюємо потиличні м’язи.

Якщо є гіпертонус потиличних м’язів, блокується краніосакральний ритм, що веде до дисбалансу м’язів передньої поверхні шиї — головно тих, які утримують під’язикову кістку.

Під’язикова кістка — єдина кістка, що ні до чого не прикріплена й утримується лише власними м’язами. Коли порушується краніосакральний ритм, під’язикова кістка зміщується донизу, стягуючи за собою всі тканини. Порушуються кровообіг і лімфовідтік. Підборіддя «росте» й накопичує токсичну воду та жир.
Щоб лімфа нормально скидалася в кровоносне русло на рівні підключичних артерій, ми знімаємо всі м’язові затиски, звільняючи їх.

Опрацювавши спеціальними прийомами передньо-бокову поверхню шиї, отримуємо результат:

• відновлення гнучкості шиї;
• збільшення амплітуди рухів і поворотів шиї;
• поліпшення стану шкіри шиї;
• корекція «нижніх обвислостей» обличчя;
• звільнення артерій і лімфатичних проток;
• відтік зайвої рідини з тканин обличчя;
• зменшення поперечних зморшок на шиї.

Результат роботи з передньою поверхнею шиї може бути таким:

• подовження шиї;
• підтяжка овалу обличчя;
• покращення тургору й еластичності шкіри шиї;
• усунення подвійного підборіддя.

Як бачите, форму обличчя можна коригувати не лише макіяжем, зачіскою чи зміною вигину брів, а й ручними техніками, що забезпечують тривалу молодість обличчя. Хоч нас і вчили не судити про книгу за обкладинкою, проте Шекспір мав рацію: на обличчі можна прочитати дуже багато — характер людини, її настрій, навіть наміри.