ТИСУЛЯРНИЙ ДРЕНАЖ: СТВОРИТИ СЕБЕ НАНОВО

Приблизно 1000 разів за життя людина «змінює» шкіру. Точніше, стільки разів вона оновлюється. Близько 35 разів за життя змінюється зовнішній вигляд людини, і кожен наступний завжди поступається попередньому. І все ж, що такого сталося у світі, що людина у 50 років, замість деградувати, починає розвиватися?

У сучасному світі головна рушійна сила на шляху до успішного продовження роду й до еволюційних змін — культура та її інструментальні втілення — технології. Тепер технології виконують значну частину роботи, яка припадала на долю еволюції, і роблять це набагато швидше: поліпшують наші фізичні навички та розвивають інтелект, дозволяючи нам пристосовуватися до життя в нових, складніших умовах. Старіння як важіль, що прискорює еволюцію, коли виживає найпристосованіший індивід, стало нам не потрібним.

Нинішній етап розвитку людського суспільства дає змогу дедалі більшій кількості людей займатися розумовою діяльністю. Але щоб справді повноцінно розвиватися після п’ятдесяти, як висловлювався Сєченов, автор класичної праці про рефлекси головного мозку: «Під час розумової роботи потрібен відпочинок із фізичним навантаженням».

Рухова активність дає можливість м’язам розвиватися й не застоюватися. А це сприятливо позначається на роботі дихальної та серцево-судинної систем. За фізичних навантажень частішають дихання і пульс, прискорюється кровотік до внутрішніх органів. Шкідливі речовини, що надходять у кров, активніше виводяться нирками та шкірою… М’язова активність — найкраще розвантаження при переживаннях і депресіях, тому для профілактики захворювань необхідно регулярно навантажувати всі 697 м’язів нашого тіла. Усі структури людського організму мають завжди бути під навантаженням, навіть уві сні. Як печінка: коли людина спить, їй легше очищати кров.

Вважається, що «вбивця номер один» у світі — серцево-судинні хвороби. Але багато вчених і медиків вважають, що це помилка. Холестерин, атеросклероз, бляшки, інфаркти, інсульти — це наслідки «прибитої» печінки. Серцево-судинні проблеми починаються з печінки, яку все життя труять ліками. Болить голова — ви прийняли анальгін; голова минула, через 15 хвилин половину дози печінка розщепила, ще за 15 — другу половину. Вилікували голову — «убили» печінку; вилікували грип — «убили» печінку тощо. Ось чим небезпечна медикаментозна медицина.

Релаксанти й спазмолітики так розслабляють м’язи, що за тривалого приймання вони взагалі перестають працювати. Саме через них кожна друга жінка після 50 років має опущення. За добу через печінку проходить до двох тонн крові, печінка фільтрує її 300–400 разів. Вона видаляє відпрацьовані речовини, зокрема майже 200 мільйонів щодня відмираючих еритроцитів. І ця цифра — норма. Оскільки за маси тіла 70 кг людина складається з 65 трильйонів клітин, така регуляторно компенсована втрата — дрібниця. Негативно це проявляється лише тоді, коли відмерлі клітини вчасно не виводяться з організму. А це може статися через збої в роботі кровоносної системи, спричинені хворобами обміну речовин, список яких очолює цукровий діабет. Адже еритроцити — червоні кров’яні тільця, що містять гемоглобін, — є «транспортом» не тільки для кисню й вуглекислого газу, а й для інсуліну. Окрім холестерину, печінка виробляє імуноглобуліни, гемоглобіни, колагени шкіри. Якщо печінка недовиробляє один компонент і з надлишком «штампує» інший — це викликає згущення крові й тромбофлебіт. А тромбофлебіт вен прямої кишки називається гемороєм. Урівноважте виробництво в печінці — і геморой зникне, бо це не хвороба, а симптом.

Щоб після 50 років жити із задоволенням, не зупиняючись на досягнутому, потрібно відновити регуляцію всього організму. І передусім звернути увагу на порушення кровотоку, адже багато хвороб починаються саме з цього: панкреатити, холецистити, міжхребцеві грижі, атеросклероз. Останній розвивається так. Артерія розрахована на певний тиск. Кров біжить артеріями. Але вона призначена для органів, а самі артерії живляться іншою кров’ю, яку підводять до них спеціальні судини та капіляри. Починається капіляропатія стінок артерій. Капіляри відмирають, і падає механічна міцність судин. Це загрожує розривом артерії й смертю. Тому організм заздалегідь «замазує» місце майбутнього розриву. Чим? Холестерином.
Чому саме ним?

По-перше, кров — агресивна рідина, і для «латки» потрібна інертна речовина. Це якраз холестерин.

По-друге, для замазки потрібна поширена речовина, якої не шкода — а це холестерин, його в організмі «валом»: він основний будівельний матеріал для клітинних оболонок. У місцях, де «випинається» холестериновa латка, виникають завихрення, тобто турбулентність, через це утворюються тромби. І варто лише відновити капіляри, живлення стінок артерій налагодиться, і холестеринові заплатки розсмокчуться самі — лейкоцити їх «з’їдять» і виведуть.

Тож заклики до боротьби з холестерином — боротьба з вітряками. Якби вдалося повністю побороти холестерин, від людини лишилася б тільки калюжа води й купка кісток. Холестерин — основа клітинних мембран. Якщо у людини безхолестериновa дієта, печінка з м’ясного білка та вуглеводів булки все одно синтезуватиме холестерин, бо він потрібен організму — «залатувати» ослаблені стінки судин.

Якщо у вас підвищений рівень холестерину в крові, це зовсім не означає, що у вас багато бляшок. Це означає, що у вас відбувається інтенсивна деструкція дрібних судин в організмі: капілярів, венул, прeвенул.

Нормальне життя артеріальних стінок залежить не тільки від достатнього кількісного вмісту в них крові, а й від стану крові та обміну між кров’ю і позаклітинними рідинами. Капілярний обмін забезпечує міграцію рідин між лімфою та тканинними рідинами. Прискорення просочування рідин через стінки капілярів збільшує в’язкість крові та схильність до згортання, утворення мікротромбів. Щоб подолати циркуляторну декомпенсацію, потрібно за допомогою капіляротерапії відновити нормальну течію, нормальну фільтрацію й всмоктування між капілярами та позаклітинними рідинами — рух і склад позаклітинних та внутрішньоклітинних рідин.

Маса плазми в ділянці судин визначається у 5 % маси всього тіла. Уся кров, включно з форменими елементами, становить 8,6 % маси тіла. В артеріях об’єм крові не перевищує 10 % її загального об’єму. Те саме — у венах. Решта 80 % припадає на артеріоли, венули та капіляри.

Людина живе стільки, скільки живуть її кровоносні судини. Рецептів «вічної молодості» існує не менше, ніж дієт для схуднення, — з тим самим коефіцієнтом корисної дії. Роки беруть своє, і з ними не посперечаєшся. Проте змусити їх уповільнити біг можна. Передусім — коли вдається продовжити працездатність, бажання працювати. Не асоціювати земний рай із повальним неробством. Не ототожнювати 50–60 років із фінішем дистанції, після якого залишається «закинути ноги догори» і лежати… «Належатися» ще встигнемо, ця перспектива ні від кого не втече. Результативніше психологічно готувати себе до майбутнього активного подовження життя. Мозок, навантажений інтелектуально, змушує підтягуватися всі інші структури тіла. Мозок, що споживає левову частку енергії з їжі, потребує нормального, без збоїв, тиску крові та регулярного надходження кисню.

Живий організм людини пронизаний трьома великими «каналами», що розгалужуються на безліч найдрібніших канальців.

Перша система каналізації зі своїми розгалуженнями — повітроносна. Дихальне горло, бронхи, бронхіоли, альвеоли легень становлять єдине «дихальне дерево», в найдрібніших «гілках-канальцях» якого безперервно рухається повітря, підвозить кисень і видаляє вуглекислоту з кожної клітини, кожного органа. Водночас організм ревниво зберігає в легеневих розгалуженнях значний запас кисню.

Друга циркуляторна каналізація включає серце, артерії, вени, кровоносні капіляри, лімфатичні вузли, лімфатичні стовбури й капіляри.

Третя розгалужена каналізація — травний тракт — включає: рот зі слиною, що утворюється трьома головними слинними залозами, стравохід, шлунок, дванадцятипалу кишку, яка орошується жовчю та соками підшлункової залози, тонкий кишечник із незліченними ворсинками, товстий кишечник із потужною мускулатурою та пряму кишку. І добре запам’ятайте: будь-яка щільна поживна речовина, введена в травний тракт, перетворюється на розчин, на рідину. Отже, організм — це система каналів і канальців, якими безупинно течуть газ і рідини.

Поруч із великими потоками життя, поряд із артеріями та венами, поряд із численними «ручайками» кровоносних і лімфатичних капілярів розташовані «континенти», занурені в океан позаклітинних рідин — це органи: мозок, легені, серце, печінка, м’язова система з безліччю судинних сіток. Усі органи — серце, легені, печінка, селезінка, нирки, підшлункова, кишечник, діафрагма, статеві органи, кістковий мозок, спинний і головний мозок, слуховий апарат, орган зору — це 1/3 маси тіла людини.

Об’єм позаклітинної води становить 15 % загальної маси тіла здорової людини. Внутрішньоклітинна вода, укладена в цитоплазмі, — щонайменше 50 % маси тіла.

Якщо висушити всю колоїдну субстанцію тіла людини, що за життя важила 50 кг, то виявиться, що суха колоїдна субстанція дорівнює 5 кг. Це означає, що 90 % живої субстанції — це рідини: кров, лімфа, спинномозкова рідина, ліквор, жовч, травні соки тощо.

Кількісні й якісні зміни складу рідин викликають болісні розлади. Якщо склад рідин, перевантажених метаболітами, зазнає додаткового «нашествия» нових метаболітів, життя стає неможливим.

Кожен орган або клітина мають забезпечуватися двома системами, а саме — системою, що приносить артеріальну кров, і системою, що забезпечує відтік венозної крові з продуктами обміну органа або клітини. Обидві системи повинні працювати точно й узгоджено. Якщо одна з них виходить із ладу, а інша не справляється з перевантаженням — у організмі виникають патологічні процеси, що зрештою призводять до хвороби. Дуже важливо підтримувати нормальне функціонування цих двох систем і, особливо, відновлення правильного капілярного кровообігу, звільнення організму від залишкових продуктів обміну, що накопичилися у венозному руслі. Коли рідини (кров, лімфа, позаклітинна рідина) зберігають кислотно-лужну рівновагу, кожна агресивна субстанція піддається окисненню й розпаду.

Щоб після 50 років бути щасливим, затребуваним і потрібним у суспільстві, необхідно не втратити здатність розвиватися. Для цього потрібно заздалегідь дбати про власне здоров’я. Постійно його поліпшувати. Якщо воно вже нестабільне — слід звертатися по допомогу до фахівців, які володіють передовими технологіями реабілітації всіх систем людини й особливо кровоносної системи. Вони допоможуть відновити та відрегулювати ваше здоров’я.

Одним із напрямів новітніх технологій є тисулярний дренаж із біоосмотичним обгортанням. Ця техніка незамінна для тих, хто хоче продовжити молодість і зміцнити здоров’я. Вона вирішує безліч проблем судинної недостатності на рівні кровоносної, лімфатичної, капілярної та інших систем. У комплексі з біоосмотичним обгортанням допомагає проблемній шкірі при вугрових висипаннях, акне, пігментації. Сприяє еластичності стінок судин, їх зміцненню, усуненню застійних явищ у тканинах, чинить опосередкований рефлекторний вплив на внутрішні органи та системи. А також тонізує м’язові волокна й дермальний шар шкіри, стимулює вироблення волокнистих субстанцій — колагену та еластину, підвищує пружність і еластичність шкіри та покращує її рельєф.

Застосовуючи комплекс прийомів, ми реабілітуємо системи: кровоносну, лімфатичну й капілярну. Це прийоми:

• гангліонарно-провідникового альтернативного прокачування з підкачкою на гангліях (фото 1);
• поздовжньо-провідниковий з пульсацією на лімфовузлах (фото 2–4);
• імпульсний двобічний (фото 5);
• дренажі «долоня-пальці» та «пальці-долоня» (фото 6, 7);
• хвилеподібний каналізований дренаж (фото 8, 9).

Між лімфатичними й кровоносними капілярами міститься сполучна тканина, багата на гістіоциди, що завжди готові ввійти в лімфу й кров, коли різні шкідливі частинки проникають у кровотік. Гістіоциди постійно їх затримують, очищаючи кровоносні та лімфатичні капіляри.

Дихання й живлення тканин, усі газові й рідинні обміни залежать від капілярної циркуляції та від руху інтерстиціальних рідин, що становлять рухомий резерв капілярної циркуляції. В переважній більшості клітин існує дуже вузький простір між мембранами клітин, що контактують. Цими міжклітинними просторамипозаклітинні рідини зрошують, живлять цитоплазму клітин і виносять клітинні метаболіти. Обмін речовин між вмістом клітини та позаклітинним «морем» полегшується активними хвилеподібними або пульсуючими рухамиклітинних мембран.
Щоб поліпшити обмін у тканинах, необхідно збалансувати тиск рідин (води), провести їх із тканин у мережу гангліїв, застосувавши тисулярні міжтканинні маніпуляції: підкачку — безперервну постійну пульсуючу разом із тканинними дренажами (фото 1, 10).

Для еластичності тканин, звільнення та включення резервних капілярів застосовуємо на різних зонах тисулярні дренажі: обертальні, скручування (фото 11–14), а також пульсуюче й перехресне прокачування (фото 15, 16).

Застосовуючи комбіновані маніпуляції: каналізовано-провідникова + тисулярна та гангліонарна + каналізовано-провідникова (фото 17), ми можемо вирішувати проблеми — так звані нейровегетативні симптоми: відчуття холоду, пітливість кінцівок, блідість покривів, парестезії, оніміння, шкірні захворювання, атрофія та склероз. Усе це — різні прояви недостатньої циркуляції в прекапілярних артеріолах і в капілярах.

Внаслідок недостатнього кровопостачання м’язів з’являється м’язова атрофія. Це не «артрогенна» атрофія м’язів, не «рефлекторна атрофія» — це м’язова капіляропатія, недостатнє забезпечення кров’ю та лімфою, звідси й атрофія. Тисулярним дренажем відновлюємо кровопостачання капілярної мережі — і атрофія зникає.

Будь-яка гіпертонія або контрактура м’яза супроводжується тисулярним крововиливом, що характеризується появою локалізованого набряку та утрудненим виведенням залишкових речовин і метаболітів, що, своєю чергою, ускладнює обмінні процеси в організмі та порушує стан гармонії — гомеостаз. Щоб поліпшити кисневе живлення м’язів і їх релаксацію, застосовуємо рухи мобілізації з одночасною підкачкою ланцюга лімфовузлів (фото 18).

Зменшуючи м’язову, периневральну, інтраневральну капіляропатію, регулюючи склад позаклітинних рідин, роздрібнюючи за допомогою тисулярного дренажу відкладення «шлаків», що осіли в сухожиллях, ми поліпшуємо живлення периартикулярних тканин.

Щоб посилити детоксикацію й очищення тканин, необхідно реабілітувати всю систему. Для цього вводимо маніпуляції на відкриття й синхронізацію лімфовузлів, на стимуляцію регіонарних лімфовузлів у пульсуючому режимі, а також стимуляцію лімфатичних колекторів (фото 19–22).

Гангліонарне відкриття через пульсацію й гангліонарну синхронію, не торкаючись шкіри, із застосуванням методики біоосмотичного обгортання дає хороші результати при подразненій шкірі, алергіях, фурункульозі, вугровій хворобі, у післяхірургічних пацієнтів під час відновлення шкіри після глибоких пілінгів, шліфувань, лазерної терапії тощо. Якщо є висип — найчастіше лімфовузол не має ритмічності, відбуваються збої в ритмі гангліїв.

Біоосмотичне обгортання виконуємо за спеціальною методикою залежно від проблем. Наносимо препарати за показаннями й виконуємо тисулярний дренаж на різних ділянках тіла відповідно до поставлених завдань. Він може бути:

• тисулярно-венозним (для поліпшення кровообігу);
• тисулярно-лімфатичним (при набряках, запаленнях тощо);
• м’язовим (при м’язовій атонії).

Навіть частково відновивши капілярний кровообіг, можна автоматично відновити кровопостачання в усіх тканинах загалом. Напіввідмерлі клітини відновлюють нормальний метаболізм. Вони звільняються від отруйних продуктів обміну — метаболітів, що захаращують і гальмують клітини тканин. Звільнившись від метаболітів, клітини знову стають здатними засвоювати поживні речовини. Відновлюється дія клітинних ферментів, життя клітин знову відроджується. Людина почувається краще, молодше. Шкіра, яка першою реагує на «омолодження організму», стає гладкішою, еластичнішою, теплішою. Далі відновлюється «життя» у суглобах: вони набувають рухливості, гнучкості. Збільшення кровопостачання коронарних артерій поліпшує живлення міокарда. Нормалізується діяльність серця, відновлюється його ритм. Мозок завдяки активнішому кровопостачанню знову стає сприйнятливим, асоціації виникають швидше й чіткіше, відроджується інтелектуальне та емоційне життя.